Виставка триватиме упродовж листопада за адресою: м. Винники, вул. Івасюка 5 у виставковій залі КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей».
Мирон Кипріян (27 липня 1930, Винники – 03 грудня 2019, Львів) — народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії імені В. Клеха (США), головний художник Львівського драматичного театру ім. М. Заньковецької, що створив понад триста сценічних оформлень вистав львівської та зарубіжної сцени.
М. Кипріян народився у Винниках. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954 р.), де вчився у В. Монастирського, прагнучи в ті часи новизни і пошуку у всьому: малярстві, сценографії, театрально-декораційній майстерності і, переслідуючи одну мету, — високий професіоналізм. З 1949 року влаштовується у художній цех театру опери та балету, працюючи паралельно до навчання у вечірню зміну під керівництвом Ф. Нірода. 1954-1957 — головний художник Львівського обласного театру ляльок. Від 1957 року –– художник-постановник (а з 1963 року — головний художник) театру імені Марії Заньковецької. Загалом у його доробку понад 350 оформлених театральних вистав, більше 200 з яких – для сцени театру ім. Марії Заньковецької. Окрім того, він був живописцем, музейником та публіцистом, — особою легендарною, відомою своєю екстраординарністю, що проявлялася у широті мистецького мислення, зокрема.
“М. Кипріян — художник значної і сильної індивідуальності, художник своєрідний і цільний, його власне бачення завжди яскраве і точне”. (Г. Коваленко — театральний критик).
«Зі спогадів Мирона Кипріяна: “…Від професорської колонії у Львові на захід до Чортової скали, через ліс, протягнулася залізна дорога Львівської Швейцарії — Винник. З правої сторони обмежена казковими ставами з білими і чорними лебедями, а далі ліс, продовженням якого були живоплоти, які тягнулися кілометрами через поля ген-ген до небосхилу. Відвідуючи своїх приятелів, які проживали на так званому “куті”, який розташований був майже в лісі із знаменитою “цісарською” студнею, збудованою в лісі на честь приїзду імператора Франца-Йосифа. Батькам моїм дуже сподобалися ці околиці, і тут в майбутньому мріють проживати, де уже проживали їхні приятелі професор Володимир Калинович, який видав у Відні” UKRAINICHE BLATTER” у 1918 році і ”Укр. Школа”у Львові 1925 р., Його мама, яка походила зі старої австрійської аристократичної родини, Фердинанда Калинович-Полєк, професор Микола Полєк, який видав книгу “Життя греків і римлян”, доктор Євген Щуровський, Володимир та Іван з родинами, отець Григорій Гірняк. І саме тут була лікарня, де я народився…”
Після смерті батька у 1934 році мама купує парцеллю-землю у Винниках і починає будувати під лісом дачу, з усіх сторін оточену небувалої краси просторами полів, горизонт яких тоне у небі…”
“У Винниках пройшло моє дитинство під час шаленої війни у 1939-1945 роках. І тут я познайомився з Любою Щигельською-Маркевич мамою Мирона Маркевича, сьогодні відомого футбольного тренера “Карпати”, Олександром Бялим, Юрієм Федюком, Богданом Левицьким, Орестом і Володимиром Влохами, Зенею Шустер, Іреною Швець, Орисею Скреметою, Євгеном і Богданною Обаранець, Любою Рой, Григорієм Пивоваром – талановитим перукарем в оперному театрі і іншими. А також з Іваном Врецьоною (Іваном Златокудром) – відомим поетом, який проживає у Вроцлаві у Польщі…”
