Новорічне запаморочення
“..я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками.
Коли для людини головне – отримати найдорожчий п’ятак, легко дати цей п’ятак,
але, коли душа приховує зерно полум’яної рослини – дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі.
Нова душа буде в нього й нова в тебе…”.
Олександр Грін
Червоні вітрила
«Новорічне запаморочення» – персональна виставка текстильної скульптури Олександри Козак – антрополога, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту археології НАН України в Києві.
Олександра Козак почала створювати текстильну скульптуру десять років тому, неодноразово брала участь у міжнародних виставках ляльок. Всі її ляльки зроблені з тканини, за власними ескізами, оздоблені вручну.
Казки, легенди, веселі та сумні історії життя й кохання надихають її на створення різноманітних образів: Святого Миколая, веселих та грайливих Фавна та Леля, відчайдушного Стрільця-Кентавра, закоханої і щасливої пари, сумної та трохи дивної Жінки з Вороном за мотивом картини Пабло Пікассо, хитрого Ходжи Насреддіна.
Головна риса більшості скульптур – музика руху, постава та жест, обличчя, лаконічно змальоване профілем, – дають простір фантазії. Глядач може творити власний образ, замислюватися над почуттями і характером, вигадувати історію персонажа, відчувати його танок чи пісню.
Диво, яке завжди поряд, готове визирнути з мороку буденності. Таким може бути Різдвяне й Новорічне запаморочення – ЛЯЛЬКА – відображення свята у душі художника та глядача.
