Діятиме виставка упродовж травня – червня у виставковій залі КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей»
Основу виставки складає оригінальний живопис знаних львівських митців минулого століття з колекції мистецтвознавця Андрія Дороша, які на даний час передані до музею п. Тетяною Крушельницькою.
Це роботи П. Сипняка, Є. Манишина, Ю. Ломова, Д. Парути, М. Безпальківа, О. Сколоздри, Ю. Коха, В. Патика, Т. Лозинського, М. Красника, О. Скопа та ін.
Критик й мистецтвознавець Андрій Дорош – автор кількох десятків публікацій про сучасних галицьких художників, з багатьма з яких його пов’язують тривкі товариські стосунки.
Народився Андрій Дорош 9 травня 1948 року у родині відомого фотографа Юліяна Дороша. Після закінчення львівської 28 середньої школи в часи керівництва нею П. Ковалишиним, якого влада називала «бандеровець з партбілетом», вступив на вечірнє відділення історичного факультету ЛДУ.
Рівночасно працюючи в Львівському музеї українського мистецтва, Андрію Дорошу пощастило з наставниками – ще у шкільні роки його становленням як майбутнього науковця займався професор Ів. Крип’якевич. А в університеті серед викладацького складу були такі непересічні особистості, як Ю. Гроссман, Я. Кісь, М. Кравець, а в музеї ж ще працювали І. Гургула, Я. Нановський, В. Любченко. Та й тодішній директор ЛМУМ Г. Якущенко своєю діяльністю, як бачиться на сьогодні, витримав перевірку часом. Однак в часи брежнєвської «стабілізації» для подальшого сходження по службовій драбині неминучою умовою був «вступ у ряди». Не бажаючи поганитися, Андрій Дорош перейшов працювати у 1977 році в щойно створений Державний історико-архітектурний заповідник м. Львова, який поступово перетворився у примарне Управління охорони історичного середовища. Рівночасно, з відкриттям у 1996 році у Львові Палацу мистецтв, Андрій Дорош впродовж 11 років займав там посаду головного мистецтвознавця. Співпрацюючи з видавництвом «Центр Європи» та низкою періодичних видань, Андрій Дорош в міру можливостей намагався впливати на хід мистецького процесу у Львові. Наскільки це вдалося – покаже майбутнє.
Дорош по життю був доволі відкритим чоловіком – відкритим у своїх судженнях. Він не приховував своїх справжніх поглядів, думок, своєї точки зору. Девізом його життя було – краще сказати усе так, як сприймаєш. Щоб сповідувати такий стиль життя, потрібно бути достатньо сміливим та мужнім. У цьому він був унікальною у мистецькому середовищі людиною. Без його оригінальних, нерідко в’їдливих та епатажних, критичних коментарів не обходилися місцеві оглядачі мистецтва Львова. Мав і свій погляд на місто, уклавши й видавши у співавторстві із фотографом Ігорем Садовим путівник по Львову, у цьому ж творчому тандемі готувався здійснити видання путівника по околицях Львова, але, на жаль, не судилося…
Зі спогадів сучасників
