Розпочав презентацію виставки директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, який розповів про важливість вивчення спадщини Івана та Юрія Лип, доля яких переплетена з Винниками, для розбудови України. Продовжили відкриття міський голова Володимир Квурт, директор музею Ігор Тимець, липознавець із м. Одеси Світлана Кучеренко. На виставці представлені оригінальні світлини, речі та документи з фондової збірки КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей».
Іван Липа (літературні псевдоніми – Петро Шелест, Іван Степовик) – відомий письменник, громадсько-політичний діяч, член уряду УНР, лікар.
Народився 24 лютого 1865 р. у м. Керч, де у парафіяльній школі при грецькій церкві хлопець отримав початкову освіту і досконало вивчив новогрецьку мову. 1888 р. вступив на медичний факультет Харківського університету, де захопився українським культурним рухом.
Іван Липа – один із засновників таємного товариства “Братство Тарасівців”, членами якого були такі відомі постаті української історії як Б. Грінченко, М. Міхновський, В. Боровик, М. Вороний, М. Коцюбинський, В. Cамійленко та інші. “Тарасівці” зобов’язувалися дбати про те, щоб українська мова панувала у родині, державних установах, навчальних закладах; обороняти права українського народу.
Лікарську практику розпочав на Полтавщині. У 1904-1905 рр. побудував у рідному Дальнику лікарню для незаможних жителів. Крім лікарської практики Іван Липа активно займається громадською і літературною діяльністю. У 1902 р. були опубліковані його психологічні новели “Чорна жінка” та “Основи самотності”. У 1905 р. упорядкував і видав альманах “Багаття”, часто друкувався в українських періодичних виданнях: “Діло”, “Народ”, “Правда”, “Буковина”, “Літературний науковий вісник”, “Українська хата” та ін. Після революції 1905 р. у “Літературно-науковому віснику ” та в “Українській хаті” друкуються його новели, поезії і розвідки, переважно філософського змісту. У 1913 р. виходить друком повість “Нові хрести”, крім того побачили світ “Космічні казки-поеми”, “Колесо життя” та “Дух всесвіту”. Він також був співредактором “Українського слова” – першої української газети в Одесі, засновником українського видавництва “Народний стяг”.
У 1917-1918 рр. Іван Липа – український комісар Одеси, а у період Гетьманату обіймав посаду лікарського інспектора Одеси. Одночасно Іван Липа був міністром в урядах В. Чеховського, С. Остапенка, Б. Матроса, а крім цього співпрацював з київськими виданнями – сатиричним журналом “Шершень”, щоденною газетою “Рада”. Як міністр віросповідань підписався під прийнятим Директорією законом від 1 січня 1919 р., в якому проголошено незалежність Української автокефальної церкви від Російської патріархії. З його ж ініціативи УПСС у 1919 р. було розроблено перший проект української конституції, над яким багато працював і сам Іван Липа.
Іван Липа був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. З серпня 1920 р. входив до складу комісії по підготовці Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров‘я в Уряді Української Народної Республіки (1921). У серпні 1920 р. було засновано в м. Тарнові товариство “Українського блакитного хреста” і головою Головної Управи товариства став Іван Липа.
З 1 березня 1922 р., не отримавши дозволу польської влади оселитися у м. Львові, на запрошення адвоката Бреславського переїхав до містечка Винники (біля Львова), де займався лікарської практикою. Також повернувся до літературної творчості: написав повісті “Кара” і “Утома”, підготував до друку написане раніше.
Оселився Іван Липа у простій хаті пані Марії Лазовської (з дому Банах) на вул. Шашкевича (так званій «Америці»), тепер вул. Лесі Українки, 14. Мав окрему лікарську кімнату поблизу житла Огієнка. Здійсненню творчих планів перешкоджала недуга. Іван Липа захворів ще в травні 1919 р. і з того часу так і не одужав.
З Іваном Липою впродовж останнього року його життя багато спілкувався І. Огієнко, який в той час також проживав у Винниках. Івана Липу часто відвідували В. Дорошенко, І. Щедрик, М. Вороний.
Помер Іван Липа на 59-році життя на руках Івана Огієнка 13 листопада 1923 р. Похований біля спільної Стрілецької могили на винниківському кладовищі. На похорон прибув з Познані син Юрій, а також багато представників від різних товариств зі Львова. Іван Липа відійшов у вічність, так і не дочекавшись самостійної України, але свято вірячи в неї, в її майбутнє.